Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Гарикало, -ла, м. и с. Ворчунъ, придира. Оцей (или оце) мені гарикало остогид!
Горе́цвіт, -ту, м. Раст. Helleborus niger L.
До́льній, -я, -є. Нижній. Рад я жить над горою, кину дольню персть.
Єлочє́р, -ра, м. 1) Пастухъ барановъ и недойныхъ овецъ. 3) = єлівник.
Запита́ти, -ся. Cм. запитувати, -ся.
Лест, -ту, м. Въ выраженіи: лестом заходити. Обманывать при помощи хитрости.
Перехрещний, -а, -е. Поперечный. Лежала камінючка на тій перехрещній деревинні, що в хатніх дверіх.
Пхиць! меж. Толкъ! Невістка сплеснула руками, а потім мене пхиць!
Рукодайний, -а, -е. Добровольный. Рукодайний слуга.
