Бджолове, -вого прил. въ знач. сущ. Подать съ улья (въ прежнее время).
Бетегота, -ти, об. = бетега 2.
Борозенька, -ки, ж. Ум. отъ борозна.
Воркувати, -ку́ю, -єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Воркувала горлиця у садку.
Де́ржално, -на, с. Рукоятка, ручка. У топора — топорище.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Мовча́к, -ка, м. Молчаливый, безотвѣтный человѣкъ.
Поприлучати, -ча́ю, -єш, гл. Присоединить (во множествѣ).
Походне, -но́го, с. Плата въ цехъ отъ вновь поступающаго.
Росквась, -сі, ж. Распутица.
