Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наволочитись

Наволочи́тись, -чу́ся, -чишся, гл. Вдоволь побродяжничать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 472.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛОЧИТИСЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛОЧИТИСЬ"
А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Гуна́, -ни́, ж. = Луна 2. Харьк.
За́крут, -ту, м. Попороть, заворотъ. Шух. І. 179.
Золотоверхий, -а, -е. Золотоглавый, съ золотымъ верхомъ. Золотоверха церква. Левиц. Пов. 4. Золотоверха скринька. Грин. II. 246.
Кортячка, -ки, ж. Нетерпѣливое, сильное желаніе.
Обсохнути. Cм. обсихати.
Піддубовик, -ка, м. Раст. Boletus pachypus Fr. ЗЮЗО. І. 114.
Помножання, -ня, с. Умноженіе.
Посихати, -ха́ю, -єш, гл. Высыхать, засыхать. Грин. III. 297. Ой у степу на долині трава посихає. Чуб. V. 220.
Фуста, -ти, фусти́на, -ни, фустка, -ки, ж. = хуста, хустина, хустка. Желех. Шух. І. 133, 137. Чуб. V. 621, 262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАВОЛОЧИТИСЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.