Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Відгукнутися Cм. відгукуватися.
Господе́вий, -а, -е = Госпо́дній. Кара Господева.
Позволити Cм. позволяти.
Полавочник, -ка, м. Покрывало для скамьи.
Похмуріти, -рію, -єш, гл. Нахмуриться, придти въ дурное расположеніе духа (о многихъ). Усі похмуріли, зажурилися.
П'ястися, пнуся, пнешся, гл. 1) Лѣзть, взбираться, карабкаться. П'явсь, п'явсь на ту гору, — не зопнеться. Пнеться, як жаба до гусяти. П'явся до гетьманування на Вкраїні. 2) Силиться, напрягать силы. Вона взяла і сповила його. От він п'явсь — п'явсь, п'явсь — п'явсь, — не порвав. Ми чотирі годи п'ялися, платячи аренду, і скотину позбували, — так несила наша держати землю.
Рум'янитися, -нюся, -нишся, гл. Краснѣть, рдѣть. Личко рум'яниться.
Слонь, -ня м., слонька, -ки, ж. пт. Scolopax rusticola, вальдшнепъ.
Стукотіння, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу.
