Вадливий, -а, -е. = вадкий.
Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Доби́ччаний, -а, -е. Скотный, скотскій. Як воробець нап'єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то сл напасе худоба до Їр'я трави.
Заскі́млити, -лю, -лиш, гл. Заскиглити. Заскімле по собачий.
Їдцем нар. = їдом. Їдцем їсти.
Мачи́на, -ни, ж. = мача. Ум. мачинка, мачи́ночка.
Повскакувати, -куємо, -єте, гл. Вскочить, впрыгнуть во что (во множествѣ).
Поназдоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Росприскати, -ся. Cм. росприскувати, -ся.
Хлющити, -щу, -щиш, гл. Отекать? Ото обмочило тебе дощем, аж хлющить.
