За́здрити, -дрю, -риш, гл. = заздростити. — очи́ма. Завистливо, съ завистью смотрѣтъ. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима.
Злість, зло́сти, ж.
1) Злость. І од злости зубами скрегоче. Зо злості болять кості. На злість моїй жінці нехай мене б'ють.
2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости.
Злюбити, -блю́, -биш, гл.
1) Полюбить. Його козаки злюбили. Бодай тебе мій миленький инша не злюбила. Голубонька вбив, голубку злюбив.
2) він злюбив, вона злюбила. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім'я Петро, — Божа Мати не злюбила. Не злюбив собі місця.
Ладанити, -ню, -ни́ш, гл. Курить ладокомъ. — А шо, купила тютюну? — Та ні, — каже (жінка), — купила свічечку та ладанцю, та оце і наладанила трошки. — Ладанила, ладанила! Ладанила б тебе лиха година! Завтра годовий празник, а тютюну ні в зуб!
Нити II. Cм. нить. 2.
Опалюх, -ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень.
Пахторити, -рю, -риш, гл. = нюшкувати. Пес пахторит. Жид на ярмарку пахторит, кого б ошукати.
Піти, піду́, -деш, гл.
1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за вітром, за водою. Пропасть безслѣдно. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. димом догори пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. — на посиденьки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. — на пропасть. Пойти на несчастье. — вогнем. Сгорѣть. — світ за очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в танець. Пойти танцовать. — в непам'ять. Cм. непам'ять.
2) — заміж. Выйти замужъ.
Урубати, -баю, -єш, гл.
1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю.
2) Ранить рубя.
3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати.
Хрестовиння, -ня, с. Накрестъ положенныя и скрѣпленныя двѣ доски, два бревна и пр.
