Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

духовина

Духови́на, -ни, ж. Незамерзающее мѣсто на прудѣ или на рѣкѣ. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 459.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУХОВИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУХОВИНА"
Вершник, -ка, м. Верховой, всадникъ. Стор. II. 57. Аф. 315. Cм. верхівень.
Гуся́та, -ся́т, с. мн. 1) мн. ч. отъ гуся. 2) Накожная болѣзнь.
Ґел! меж., выражающее крикъ гусей. Аф. 357.
Опонець, -нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus. Вх. Уг. 256.
Пеняти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє. 2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор.
Порятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти.
Розлютуватися II, -ту́юся, -єшся, гл. Распаяться.
Ставниця, -ці, ж. = стайня.
Трусак, -ка, м. = трусь. Вх. Зн. 71.
Царівство, -ва, с. = царство 1, 2. Господоньку, прийми їх до царівства блаженного. ЕЗ. V. 107.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУХОВИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.