Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Доброді́яти, -ді́ю, -єш, гл. Благодѣтельствовать.
Допомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. допомогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. Як міг, так допоміг. Роби, небоже, то й Бог допоможе!
Заломи́ти Cм. заламлювати.
Западни́й, -а́, -е́ Впадистый. западне́ о́зеро. Озеро, лежащее въ глубинѣ плавні и не имѣющее сообщенія съ рѣкой.
Ладожник, -ку, м. Бодяга, Spongilla.
Муж, -жа, м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. 2) Мужъ, супругъ. Ги не будеш мені мужем, я тобі жоною.
Перелазити, -жу, -зиш, сов. в. перелі́зти, -зу, -зеш, гл. Перелѣзать, перелѣзть, перепалзывать, переползти. А я сюю бистру річку рачки перелізу. Порота засунені, так я через тин перелізла.
Пійстра, -ри, ж. Родъ матеріи. Жилетку справив із пійстри.
Сміїни, ї́н, ж. мн. Свадебный пиръ на четвертый день свадьбы.
