Ворситися, -шуся, -сишся, гл. Сердиться.
Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Жальце́, -ця́, с. Ум. отъ жало.
П'яльці и п'яльця, -ців, м. мн. Пяльцы. Мальовані п'яльці. Ум. п'я́лечка. З п'ялечок не вставає, голочок не випускає.
Розгайкатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться, зовя кого либо.
Сорокопуд, -да, сорокопуст, -ста, м. пт. сорокопутъ. Сорокопуда гріх бить, бо він за курями тягне — кобця б'є.
Сухарина, -ни, ж. = сухарь. Ой вечеряй, моя мати, сухі сухарипи.
Телеграма, -ми, ж. Телеграмма.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу
Удушніти, -ні́ю, -єш, гл. він удушнї́в. Ему жарко.
