Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяківна

Дякі́вна, -ни, ж. Дочь дьячка. Ном. № 7079.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКІВНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКІВНА"
Какарішник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Неньо, -ня, м. Отецъ, батюшка. Галиц. Желех.
Підданець, -нця, м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці.
Повигноювати, -юю, -єш, гл. = повгноювати.  
Позв'язувати, -зую, -єш, гл. Связать (во множествѣ).
Пообступати, -па́ю, -єш, гл. Обступить (во множествѣ).
Прийгра, -ри, ж. = пригра. Пасіка роїста на притру вийшла. К. ЦН. 237.
Присвоїтися, свою́ся, -їшся, гл. Сродниться. Із чужим, як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний. Волч. у.
Тетя, -ті, ж. = тета. Галиц. Желех.
Хавтурувати, -рую, -єш, гл. 1) Врать взятки. 2) Собирать поборы натурой (о духовенствѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯКІВНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.