Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Гил, а гил! меж., которымъ прогоняютъ гусятъ.
Замазу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Запачкаться.
Кінчання, -ня, с. Окончаніе.
Котляренко, -ка, м. Сынъ мѣдника, литаврщика.
Кужмарки, -рок, мн. = кузьмірки.
Нахливці нар. = нахильці. Випив горілку нахливці.
Тварюка, -ки, ж. Ув. отъ тварь.
Учорнити, -ню, -ниш, гл. Почернить.
Чепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Прихорашивать.
