Викати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає.
Дегтя́рь, -ря́, м. = Дігтярь.
Заділи́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Ошибиться при сдачѣ картъ. Шкода, хлопче, заділивсь! Перемащуй, лишень, гаразд, та не заділись.
Кожнярь, -ря́, м. Овчинникъ.
Лука́вство, -ва, с. Лукавство, коварство. В моїх словах не знайдете лукавства.
Потоля, -лі, ж. Потворство, поблажка, потачка, воля. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю. Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай. Левенець довго опинавсь і серцю не давав потолі.
Самогуди, -дів, м. Эпитетъ гуслей (въ сказкахъ): сами собой издающія звукъ. Найди мені гуслі-самогуди.
Тягати, -га́ю, -єш, гл. 1) Таскать, тащить. Велике діло борону тягати! 2) Тормошить, терзать. Сірко.... немилосердно тягав на всі боки нещасного ведмедя, тільки шмаття летіло. 3) Объ одеждѣ: носить, таскать. Не тягайте такого добра по грядках. Не тягай цієї спідниці в буддень. 4) Вытаскивать. Щоб не перемокли коноплі, пійшла.... тягати їх. Тягайте петрушку. 5) Таскать, красть. Скрізь ведмідь той мед тягає.
Хлинути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися.
Чморкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмо́ркати. Чморкнула вода.
