Заса́дний, -а, -е. 1) Объемистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Не треба, казано, дуже засадні снопи в'язати, бо не висадиш і на вила. 2) Крѣпкій. Засадні коні. 3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. 4) заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима.
Звинува́тити, -чу, -тиш, гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту.
Коприва, -ви, ж. = кропива.
Краяти, краю, -єш, гл.
1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Краяти коровай дрібненько. Опанас поставив чарку, оселедець крає.
2) Кроить. Сукню крайте.
3) — серце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця.
Печура, -ри, ж. = печера 2.
Погожий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. З погожої криниченьки коня напувати. Погожий сояшний день.
2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Похабитися, -блюся, -бишся, (чогось), гл. Оставлять, покидать.
Ріяти, -рію, -єш, гл. О пчелахъ: роиться? Ой не рій, не рій, яра пчілонько, у бору.
Унук, -ка, м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. . Ум. унучок.
Чарівництво, -ва, с. Волшебство, колдовство.