Бардиґа, -ґи, ж. Большая краюха хлѣба.
Верето, -та, м. = пілка 3.
Вільгота, -ти, ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома.
Гаптарство, -ва, с. Искусство вышивать золотомъ, золотошвейство.
Доцяцько́вувати, -вую, -єш, сов. в. доцяцькува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить разукрашиваніе чего.
Дурни́ця, -ці, ж. 1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед горілку попиває. 2) Глупый или нехорошій поступокъ. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. 3) Даровщинка. дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Йому б усе дурничками. Ізвик на дурницю. 4) Раст. Vaccinium Myrtillus. Ум. дурни́чка. дурни́чки (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Даромъ. Наїдяться, нап'ються дурнички.
Запо́взатися, -заюся, -єшся, гл. Запачкаться, ползая. Глянь, як дитина заповзалася.
Токмачка, -ки, ж. У сапожниковъ: инструментъ для приглаживанья каблука.
Удушніти, -ні́ю, -єш, гл. він удушнї́в. Ему жарко.
Укарати, -раю, -єш, гл. Наказать.
