Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хорімці

Хорімці, мець, ж. мн. Родъ сѣней между внутренними и наружными дверьми въ коли́бі, зимней хатѣ гуцульскихъ древосѣковъ. Шух. I. 174.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 410.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОРІМЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОРІМЦІ"
Барбун, -на, м. = барбуля. Вх. Пч. II. 20.
Доло́к, -лку, м. Ум. отъ I. Діл.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.
Карабинер, -ра, м. Карабинеръ.  
Ляги́, -гів, м. мн. = лягови. Іде він до неї о пізніх лягах. Чуб. II. 183.
Начепуритися, -рюся, -ришся, гл. Принарядиться. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, ні притулитися. Гол. І. 252.
Посмітюшок, -шка, м. = посміттюха 1. Вх. Пч. II. 8.
Смітити, -чу́, -тиш, гл. Сорить.
Стар, -ра, -ре = старий. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905.
Тужний, -а, -е. Грустный, горестный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХОРІМЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.