Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хощик

Хощик, -ка, м. Кустъ? Ой бо мене змиє дрібненький дощик, а розчеше терновий хощик. Чуб. V. 1001.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 412.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОЩИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОЩИК"
Будзьок, -дзька, м. Кусокъ, ломтикъ. Угор.
Водорщі, -щів, мн. = водохреще. Желех.
За́ткално, -на, за́ткало, -ла, с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.
Казка, -ки, ж. Сказка. В пісні правда, а в казці брехня. посл. ум. ка́зочка. От вам казочка.
Опікатися, -каюся, -єшся, сов. в. опекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Обжигаться, обжечься, опечься. Аж одскочила — ніби вкололась або опеклась. Левиц. І. 334.
Пороздмухувати, -хую, -єш, гл. Раздуть (во множествѣ).
Прожеря, -рі, об. Прожора. Мнж. 190.
Смердіти, -джу, -диш, гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч.
Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. О. 1862. III. 33. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня. Шевч. 378.
Трунвовий, -а, -е. Гробовой. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХОЩИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.