Відсиджувати, -джую, -єш, сов. в. відсидіти, -джу, -диш, гл. Отсиживать, отсидѣть. Піду у монастир відсиджувати за шкуру.
Віронька, -ки, ж. Ум. отъ віра.
Грю́кання, -ня, с. Стучаніе, грохотаніе.
Нако́кати, -каю, -єш, гл. Настричь (преимущ. овечьей шерсти).
Охочий, -а, -е. 1) Добровольный, желающій, охотный. Хоч гарна як, а все охоча іще гарнішою щоб буть. Була тут всяка з них охоча пожар щоб швидче розвести.
2) — до чого. Падкій на что, любитель чего. А ти ж, сусіде, чув од кого, що я охочий до лящів? Кобза не дуже був охочий до розмови.
Попестити, -пещу, -стиш, гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила.
Порозгризати, -за́ю, -єш, гл. Разгрызть (во множествѣ).
Фатьол, -ла, м. Бѣлый платокъ, которымъ покрываютъ голову новобрачной. Де ся сі коса діла: ци в поле поленула, ци пуд білий фатьол сіла?
Чемери́с, -са, м. ? Чемерис, чемерис, чом дівочок не любиш?
Щерть въ выраж. у щерть. Въ уровень съ краями. Брав у щерть, а оддав з наспою.