Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

магнитий

Магни́тий, -а, -е. Болѣзненный, слабосильный. Магнита дитина. Магнитий віл, відей, що не їсть. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 395.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАГНИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАГНИТИЙ"
Ара́пський, -а, -е. 1) Арабскій. 2) Негритянскій.
Де́в'ятеро чис. Девять душъ, штукъ. Дев'ятеро скоту з кошари на вибір займала. Мет. 416. Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде. Н. п. Ум. Дев'яті́рко.
Доя́нка, -ки, ж. Время доенія.
Лоски́рька, -ки, ж. Ум. отъ лоскиря.
Промінястий, -а, -е. = промінистий. Високо над усім грає вішне проміняєте сонечко. МВ. (О. 1862. III. 77). Промінясті очі. Левиц. Пов. 252.
Сивастий, -а, -е. Сѣдоватый, сѣроватый. Вх. Зн. 62.
Сприскати Cм. сприскувати.
Урити, -ся. Cм. уривати, -ся.
Цвірінчання, -ня, с. = цвірінькання.
Чепати, -па́ю, -єш, гл. 1) = чіпати. Мет. 15. 2) Свѣшиваться. На його матері намітка до кірок чепає. Г. Барв. 86,
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАГНИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.