Бузімок, -мка, м. = бузівок.
Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Кириння, -ня, с.
1) Безпорядочно набросанная куча, груда.
2) Пачканье, маранье.
Колюшенний, -а, -е. = колішенний.
На́коренок, -нка, м. 1) Отростокъ. 2) Отродіе; потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком!
Ниций, -а, -е. Подлый, низкій, пошлый. Як ница собака, знишку рве. Дітки мої! — каже тоненьким ницим голоском. Чортяці ницу душу продаєш.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Понакопувати, -пую, -єш, гл. Накопать (во множествѣ). Понакопувать ямки.
Хупавка, -ки, ж.
1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина.
2) мн. Родъ цвѣтовъ. Ум. хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці.
Червчатий, -а, -е. 1) Окрашенный въ червець.
2) Сдѣланный изъ шелка червець или съ примѣсью его. Плахта на ній кортацька, червчата.
