Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Журба сорочки не дасть. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. От журба йому твій кінь Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Козак журби не має. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя.
Залицьо́ваний, -а, -е. Обтянутый шиной. Колеса залицьовані.
Перепакувати, -ку́ю, -єш, гл. Перепаковать, переложить вещи.
Побивач, -ча, м. Снарядъ для набиванія обручей.
Пошипіти, -плю́, -пиш, гл. Пошипѣть нѣкоторое время.
Семипільний, -а, -е. Въ семь полотнищъ. Семипуольна сподниченька.
Чекуша, -ші, ж. Родъ деревяннаго молотка, которымъ бьютъ рыбу, бьющуюся на крючкѣ.
Чоботя, -тяти, с. Преимущ. во мн. ч.: чоботята. Сапожки. Самі Кирилята шиють чоботята. Ва червоні чоботята побиваються дівчата.
Шкарда, -ди, ж. Родъ дѣтской игры, то же, что и шкопирть.
Шпунт, -та, м. Пуншъ. Там пани чаї та шпунти п'ють.
