Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розчовпати
розчовпнути
розчолина
розчолопати
розчумакуватися
розчумати
розчурукати
розчухати
розчухрати
розчухувати
розшабашовуватися
розшайнутися
розшарітися
розшарпати
розшарпувати
розшахвати
розшахвувати
розшвендятися
розшелестітися
розшерепа
розшибатися
розшивати
розшийнутися
розшикувати
розширити
розширяти
розширятися
розшити
розшитися
розшкепити
розшматувати
розшморгнути
розшнуровувати
розшолопати
розшпінкуватися
розшрубувати
розшрубуватися
розштовхати
розштовхувати
розшугакати
розшукати
розшукування
розшукувати
розшукуватися
розшулічити
розшумуватися
розшушукати
розщебетати
розщебетатися
розщедритися
розщибати
розщибатися
розщипати
розщипувати
розщібати
розщіпати
розщіпатися
розщот
розюшитися
розя
роз'язати
роз'язувати
роз'язуватися
роз'ярити
роз'яряти
роз'ярятися
роз'ясити
роз'ятрити
роз'ятрювати
роз'ятрюватися
роївня
роїстий
роїти
роїтися
ройвиця
ройовий
ройовик
ройок
рокита
рокитина
рокитник
рокитовий
рокиточка
рокитяний
роківщина
рокове
роковий
роковини
рокотати
рокотня
роланик
рольник
роля
роман
романець
романів
ромен
роменовий
ромнянок
ромпас
ромпасовий
ронд
ронити
роняти
ропа
ропавка
ропище
ропляний
ропнути
ропотіти
роптати
ропутіти
ропуха
ропуханя
ропухатий
роса
росий
росити
роситися
росиця
Березозіль, -золя, м. = березіль. Бѣл.-Нос.
Відпалина, -ни, ж. Мелкая гречневая шелуха, смѣшанная съ мукою.
Дій! I меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати? Кв. II. 281.
Макольо́ндра, -ри, ж. и макольо́ндрик, -ка, м. = макопійка. Вх. Пч. II. 10.
Нака́з, -зу, м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор.
Підвія, -вії, ж. Раст. Lilium martagon. Лв. 99. Cм. масло вороняче.
Підкрадьком нар. = крадькома.
Рядити, -джу́, -диш, гл. 1) Распоряжаться, давать порядокъ. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Хиба він староста, що рядить у селі. Н. Вол. у. 2) Приводить въ надлежащій видъ, убирать. Дівчині русу косу чешуть, козакові домовину тешуть, а дівчині косу русу рядять, а козака до гробу провадять. Чуб. V. 377. 3) Договаривать, подряжать. Чи не ви рядите під сахаръ? Черк. у. 4) Готовить для чего, кого, опредѣлять для чего, кого. Оце тобі, Миколо, моя дитина: спершу я не рядив її за тебе, та заслужив ти у мене. О. 1862. II. 78.
Укопати, -ся. Cм. укопувати, -ся.
Цвіркнути, -кну, -неш, гл. О сверчкѣ: затрещать разъ. В хаті тихо, і цвіркун не цвіркне. Драг. 66.
Нас спонсорують: