Дерев'я́ччя, -чя, с. соб. Деревья.
Допуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Достемені́сінький, -а, -е. Точнехонько такой. Достеменісінько такий віл, як у мене.
Коропатниця, -ці, ж. -Корона.
Крісло, -ла, с. 1) Кресло. Голова не до ради, а купра не до крісла. На чім посажену? На золотих кріслах. 2) Шесть, идущій сбоку саней отъ головы полоза въ сторону для того, чтобы сани не опрокидывались. 3) Разрѣзъ въ штанахъ спереди или сзади. Ум. кріселко, крісельце, кріслечко. У кімнатах у нас було гарно: і кріслечко, і столичок, усе як слід. . Сядь собі на кріслечку.
Лабузіння, -ня, с. соб. = лабуззя.
Неуцтво, -ва, с. Невѣжество.
Покачати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.
2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.
3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.
4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши.
5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу.
Проорати, -рю, -реш, гл. Пропахать. Виїхали на поле, хлоп'я взяло та й проорало навхрест.
Щербиця, -ці, ж. = щерба. Ум. щербинка.
