Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розгниватися
розгнівати
розгніватися
розгнівити
розгнівитися
розгніздитися
розгноїтися
розгноюватися
розговіни
розговітися
розговорити
розговоритися
розговорки
розговорювати
розгов'ядний
розгодинитися
розгодинюватися
розгойдати
розгойдувати
розгойдуватися
розголоблювати
розголос
розголосити
розголоситися
розголошати
розголошувати
розгомонітися
розгонити
розгониха
розгопцюватися
розгордитися
розгордіти
розгордуватися
розгорити
розгорнути
розгородити
розгорожувати
розгортати
розгортатися
розгортувати
розгортуватися
розгорювати
розгорюватися
розгоряти
розгорятися
розгоститися
розгостюватися
розграбати
розгребти
розгрижити
розгризати
розгризтися
розгрібати
розгріматися
розгрімотатися
розгрішати
розгрішення
розгромаджувати
розгромити
розгромляти
розгрузити
розгрунчити
розгрязити
розгубити
розгублювати
розгублюватися
розгудець
розгуджувати
розгукатися
розгулятися
розгуркатися
розгуркотатися
розгуторити
розгуторитися
розґедзґатися
роздабарювати
роздавальник
роздавання
роздавати
роздаватися
роздавити
роздавлювати
роздавлюватися
роздайко
роздарити
роздарковуватися
роздаровувати
роздати
роздача
роздвій
роздвоїти
роздвоювати
роздвоюватися
роздебендювати
розденати
розденчити
роздерти
розджохатися
роздзвонитися
роздзьобати
роздзявити
роздзявляти
роздзявлятися
роздзяпити
роздзяплювати
роздзяплюватися
роздивитися
роздивлятися
роздимати
роздиматися
роздирати
роздиратися
роздичавіти
роздичати
роздівання
роздівати
роздіватися
роздіймати
розділ
розділення
Акура́тний, -а, -е. Аккуратный. Желех.
Астро́но́м, -ма, м. Астрономъ. Ном. № 6540. Один був астроном і небо добре знав і зорі так лічив, як той вівчар отару. К. Дз. 141.
Вимочувати, -чую, -єш, сов. в. вимочити, -чу, -чиш, гл. Вымачивать, вымочить.
Гой, гоя, м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Ном. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі. Чуб. V. 1088.
Мі́сто I, -та, с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. І. Пі до села, ні до міста. Ном. № 7650. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. МВ. Ум. містечко, містонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. Грин. III. 376. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко. Чуб. III. 59.
Осягнення, -ня, с. Достиженіе. Осягти. Cм. осягати.
Писаренко, -ка, м. Сынъ писаря. Галасають і читають дяк і дяченята, писарь сельський, писаренко й деякі хлоп'ята. Мкр. Н. 25.
Торговиця, -ці, ж. 1) Мѣсто, гдѣ происходить торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. О. 1861. VI. 76. На торговиці не було його биків. Камен. у. 2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Камен. у. Нема торговиці без жидівської головиці. Шейк.
Учасне нар. = учасно. Ян посієш учасне, то будеш мав хліб. Камен. у.
Фаркнути, -ну, -неш, гл. Вспыхнуть. Фиркне поломін хутко. Вх. Лем. 477.
Нас спонсорують: