Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

римаренко
римарівна
римарка
римарство
римарський
римарчук
римарчя
римарщина
римарь
римарювати
римщина
ринва
ринґач
ринда
риндач
риндза
риндзак
риндзка
риндзя
риндя I
риндя II
ринка
ринов
риновка
ринок
риночка
ринути
ринь
риньовка
ринявець
ринявий
рип I
рип! II
рипа
рипати
рипатися
рипиґатися
рипіти
рипкати
рипливий
рипнути
рипотня
рипу-рипу!
рипяк
риса
риска
рискалина
рискаль
рист!
ристь
ристю
ристячком
рисування
рисувати
рись
рити
ритися
ритки
ритьми
рихва
рихта
рихтельне
рихтик
рихтино
рихтувати
рихтуватися
рицарство
рицарський
рицарь
рицарювати
ричати
ричка
ричківня
ришляк
риштак
риштування
риштувати
риштуватися
риштунок
рів
рівен
рівень
рівець
рівний
рівнина
рівнісінький
рівнісінько
рівність
рівно
рівновага
рівновагий
рівноваговий
рівноважитися
рівноважний
рівноденник
рівнозначний
рівноправний
рівноправництво
рівноправно
рівночасний
рівночасність
рівночасно
рівня
рівнява
рівняти
рівнятися
рівчак
рівчастий
рівчачок
рівчик
ріг
рід
рідина
рідішати
рідкий
рідко
рідкодубина
рідкозубий
рідколісся
рідний
Баляки, -ляк, ж. мн. 1) = балаки. О. 1862. VII. 35. 2) баляки підпускати. Обманывать. Гатц.
Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). Черниг. у. Мик. 480. Ум. валничка.
Зморокувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував. Кв. Драм. 228.
Кокати, -каю, -єш, гл. Стричь (преимущественно овецъ). Мнж. 182.
Невістюк, -ка, м. = бабій.
Овід, о́вода, м. Оводъ.
Плесо, са, с. 1) Озеро по теченію рѣки, сильно расширенное мѣсто рѣки, чистое, незаросшее, съ тихимъ теченіемъ. Шух. І. 6. Коломак... літом пересихає, тільки зостаються плеса. О. 1861. VIII. 93. Поміст вилискувався, як замерзле плесо. Стор. МПр. 74. 2) Грядка четвероугольной формы. Харьк. Як оце плесо захарастили редькою. Зміев. у. Плесо огірків, капусти. Лебед. у. Ум. плісце́. Конст. у.
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Цвіркнути, -кну, -неш, гл. О сверчкѣ: затрещать разъ. В хаті тихо, і цвіркун не цвіркне. Драг. 66.
Цілювати, -люю, -єш, гл. = цілувати.
Нас спонсорують: