Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

римаренко
римарівна
римарка
римарство
римарський
римарчук
римарчя
римарщина
римарь
римарювати
римщина
ринва
ринґач
ринда
риндач
риндза
риндзак
риндзка
риндзя
риндя I
риндя II
ринка
ринов
риновка
ринок
риночка
ринути
ринь
риньовка
ринявець
ринявий
рип I
рип! II
рипа
рипати
рипатися
рипиґатися
рипіти
рипкати
рипливий
рипнути
рипотня
рипу-рипу!
рипяк
риса
риска
рискалина
рискаль
рист!
ристь
ристю
ристячком
рисування
рисувати
рись
рити
ритися
ритки
ритьми
рихва
рихта
рихтельне
рихтик
рихтино
рихтувати
рихтуватися
рицарство
рицарський
рицарь
рицарювати
ричати
ричка
ричківня
ришляк
риштак
риштування
риштувати
риштуватися
риштунок
рів
рівен
рівень
рівець
рівний
рівнина
рівнісінький
рівнісінько
рівність
рівно
рівновага
рівновагий
рівноваговий
рівноважитися
рівноважний
рівноденник
рівнозначний
рівноправний
рівноправництво
рівноправно
рівночасний
рівночасність
рівночасно
рівня
рівнява
рівняти
рівнятися
рівчак
рівчастий
рівчачок
рівчик
ріг
рід
рідина
рідішати
рідкий
рідко
рідкодубина
рідкозубий
рідколісся
рідний
Балакати, -каю, -єш, гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у.
Волинка, -ки, ж. Жительница Волыни. Ум. волиночка. Татари ідуть, волиночку везуть. АД. І. 83.
Несила, -ли, ж. Безсиліе, немочь. hесила мені це зробити. Я не въ силахъ это сдѣлать. Така її досада гризе, що вони вкупці, а розлучити несила. МВ. (О. 1862. III. 46).  
Осередок, -дка, м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. Cм. середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.
Правило, -ла, с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660. 3) Часть походючої ступи. Cм. ступа. Шух. І. 162. 4) Часть олійниці. (Cм.). Шух. І. 163. 5) Часть веретінника. (Cм.). Шух. І. 149. 6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. І. 90, 91.
Розсобачитися, -чуся, -чишся, гл. = розіпсіти.
Саєтовий, -а, -е. Изъ саєти.
Упрядати, -даю, -єш, сов. в. упрясти, -ду, -деш, гл. 1) Впрядать, впрясть. 2) Напрядать часть.  
Хрьопати, -паю, -єш, гл. = хропати. Не хрьопай бо дверима! Харьк. Як почала мене по спині хрьопати кулаком.
Чіпнарь, -ря, м. Мундшенкъ, кравчій. Вх. Зн. 80. Угор.
Нас спонсорують: