Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рандарський
рандарь
ранений
ранець
ранити
ранісінько
раніший
ранішній
ранковий
ранком
ранкувати
ранний
ранник
ранній
рання
рано
ранок
ранонька
рант
рантовий
рантух
рантуховий
рантушина
рантушок
ранш
раняшній
рапавий
рапавка
рапак
рапач
рапіти
рапкати
рапотати
раптовий
раптово
раптом
раптянка
рапуття
рапчак
рапчати
раріг
рарожий
раст
рата
ратай
ратайський
ратиця
ратище
ратман
ратовище
ратувати
ратуш
ратуша
ратушний
ратюга
рафка
рахатися
рахкавка
рахкати
рахман
рахманний
рахманський
рахмистер
рахмистиня
рахта
рахтувати
рахуба
рахубно
рахування
рахувати
рахуватися
рахунковий
рахунок
рацавий
рацавка
рація
рацький
рацюга
рачачий
раченя
рачешийки
рачити
рачиця
рачій
рачки
рачкувати
рачкуватися
рачок
рашкуль
рашпіль
раювання
раювати
раяти
раятися
рваниця
рвати
рватися
рвач
рвачкий
рвонути
рвонутися
рджок
рдитися
реберечко
реберце
ребро
ребровачка
рев
рева
реваш
ревень
ревидон
ревидувати
ревизія
ревизон
ревизор
ревизський
ревище
ревіль
ревіння
Брость, -ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509.
Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у. 3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Відання, -ня, с. 1) Знаніе. Левч. 48. 2) Извѣстіе, вѣсть. Ум. віданнячко. Дають віданнячко: ісховайся, Мішку. Гол. І. 176.
Ку́кса, -си, ж. 1) Изуродованная рука. Доконала твою силу болюча кукса. (Сказано о человѣкѣ съ отрубленной рукой). К. Бай. 124. 2) Человѣкъ съ изуродованной рукой. Я — кукса, куксою і зватись буду (говорить о себѣ человѣкъ съ отрубленной рукой). К. Бай. 128. 3) Животное съ изуродованнымъ отъ нароста копытомъ или самое изуродованное копыто. Мнж. 183.
Наснувати, -ную́, -є́ш, гл. Натянуть извѣстное количество нитей на оснівницю. Желех. Вчора багато наснувала, а сьогодні дитина не дала. Конст. у.
Сажавка, сажалка, -ки, ж. = сажавка. Сажалка була, — калина кругом понависала так рясно, як дівочі сльози. Г. Барв. 53. Викопали сажалку. Чуб. II. 185.
Скорбити, -блю́, -би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили. Млак. 72.  
Слав'янка, -ки, ж. 1) Славянка. 2) Азбука-кириллица. О. 1862. І. 80.
Спасти Cм. спадати.
Устрявати, -ваю, -єш, сов. в. устряти, -ряну, -неш, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться, впутываться. Де що на добро людям починалось, туди він устрявав зараз. К. Гр. Кв. 14. В суєту він не встрявав. К. Псал. 97.
Нас спонсорують: