Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ронити

Ронити, -ню, -ниш, гл. 1) Ронять, терять. Дрібні сльози роню. Мет. 53. Там пава ходила, піря ронила. Мет. 332. 2) Сбросить ребенка. 3) Дух за ким ронити. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ. Ном. № 8753.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОНИТИ"
Бичок, -чка, м. 1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. ІІІ. 346. 2) Рыба: а) = бабець. Вх. Пч. ІІ. 19. б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мѣра водки, равная 1/2 четверти. Радом. у. 5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у. 6) = сичик 2. 7) Родъ танца. Алв. 32.
Блюхавина, -ни, ж. То же, что и слота, ненастная дождливая погода. Вх. Уг. 228.
В'Юновий, -а, -е. Относящійся къ в'юну. Покоштував в'юнового сала. Ном.
Гукарня, -ні, ж. = Пугач. Bubo maximus. Вх. Лем. 406.
Злотоглавий, -а, -е. Парчевой, глазетный.
Мло́стити, -стить, гл. безл. Дѣлаться дурно.
Скіглити, -глю, -лиш, гл. = скиглити.
Смичка, -ки, ж. 1) Деревянный крюкъ, которымъ дергаютъ сѣно изъ стога; Новомоск. у. 2) Раст. Carex, осока. Вх. Лем. 467.
Упоїти, упою, -їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав. Рудч. Ск. І. 84.
Чв'яхкотіти, -кочу, -тиш, гл. = чв'якати 2. Вода в його чоботях чв'яхкотіла. Мир. Пов. II. 45.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.