ронити
Ронити, -ню, -ниш, гл. 1) Ронять, терять. Дрібні сльози роню. Там пава ходила, піря ронила. 2) Сбросить ребенка. 3) Дух за ким ронити. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 65.
Том 4, ст. 65.