Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рідно
рідня
рідняк
рідокоханок
рідота
рідчати
ріжа
ріжджа
ріження
ріжечок
ріжкатий
ріжнатий
ріжний
ріжниця
ріжок
різа
різавка
різак
різанець
різанина
різанка
різати
різатися
різачка
різбарь
різвий
різво
різдво
різдвяний
різдвянський
різець
різзя
різка
різкий
різко
різнація
різний
різник
різниківна
різникувати
різнити
різнитися
різниці
різницький
різниченко
різничий
різничити
різничка
різно
різномасткий
різноція
різнути
різня
різоватець
різовини
різовиння
різонути
різочка
різун
різь
різьба
різьбований
різьбяр
різьбярство
рій
рійба
рійно
рік
рілля
рільник
рільництво
рімнати
рімнина
рімнота
рінець
рінистий
рінник
рінуватий
рінь
рінявий
ріняк
ріпа
ріпак
ріпачиння
ріпачнисько
ріпиця
ріпка
ріплях
ріпник
ріпницький
ріпниця
ріп'як
ріп'яник
ріса
рісити
ріска
ріст
рісувати
ріт
річ
річенька
річище
річка
річковий
річний
річнистий
річно
річняк
рішати
рішатися
рішений
рішинець
рішити
рішняк
ріща
ріяти
роб
роба
робак
робацтво
Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. Посл. І грім біди не б'є. Посл. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Фр. Пр. 48. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чуб. V. 938. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. Фр. Пр. 42. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Гн. ІІ. 58. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. Драг. 47. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Фр. Пр. 46. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. Фр. Пр. 43. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою. Н. п.
Бойкиня, -ні, ж. = бойка. Желех.
Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Гичаля, -ля, с. соб. Стебли, толстыя жилы листовъ. Лем гичаля стоїт з капусти, так об'їла гусеніца. Вх. Уг. 233.
Запаса́тися, -са́юся, -єшся, сов. в. запасти́ся, -су́ся, -се́шся, гл. Запасаться, запастись. З Катеринославу поїхав я на село Михайлівку, щоб запастись там бувалим чоловіком. Стор. II. 95.
Іконостас, -су, м. 1) Иконостасъ. ЗОЮР. І. 281. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371.
Поплескати, -плещу, -щеш, гл. 1) Плескать нѣкоторое время. 2) Похлопать, поаплодировать. З) Поболтать нѣкоторое время. 4) У кузнецовъ: поклепать нѣкоторое время.
Рам'я, м'я, с. Рубище. Дороге убрання поскидала, своє рамя наділа. Рудч. Ск. II. 47.
Токотати, -чу́, -чеш, гл. Тикать; быстро стучать. А серце так і токоче.... чує, чує лихо. Мир. Пов. І. 167.
Умудрити, -рю, -риш, гл. Сдѣлать разумнымъ, просвѣтить. Умудрив Господь твою сліпоту, то співай-же добрим людям. К. ЧР. 33. Та умудрив мене над злими, бо всюди твій закон за мною. К. Псал. 280.
Нас спонсорують: