Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рухомий
рухомість
руця
руч
ручай
ручайка
ручатися
ручений
рученька
рученя
ручий
ручина
ручити
ручитися
ручиця
ручка
ручковий
ручний
ручник
ручниця
ручно
ручухна
рушання
рушати
рушатися
рушення
рушити
рушлята
рушний
рушник
рушниця
рушничок
рушно
руштунок
рьоб
рюм
рюма
рюмати
рюмок
рюмса
рюмсання
рюмсати
ряб
рябець
рябий
рябина
рябити
рябісінький
рябісінько
рябіти
рябітися
рябканистий
рябко
рябо
рябок
рябокрилий
рябомизий
ряботиння
рябуха
рябчик
ряд
ряделце
ряденце
рядити
рядитися
рядло
рядна
рядний
ряднина
рядно 1
рядно 2
рядняний
рядовий
рядовик
рядовина
рядок
рядувати
рядюга
ряжа
ряжанка
ряжечка
ряжка
ряма
рямено
рями
рямити
рямка
рямпати
рямтя
рямця
рямя
рянда
ряндавий
ряндка
ряндя
ряндярь
ряпуха
ряса
рясити
рясиця
ряска
рясний
ряснистий
рясниця
рясніти
рясно
ряснота
рясота
ряст
рятування
рятувати
рятуватися
рятуйточки
рятун
рятунка
рятунок
ряхатися
ряхта
ряхтіти
ряхтяний
Зака́льок, -ка, м. = закалець.
За́пко нар. Страшно, жутко. У лісі так запко. Н. Вол. у.
Мотузо́чок, -чка, м. Ум. отъ мотузок.
Надкороти́ти Cм. надкорочувати.
Напаруси́ти, -рушу́, -си́ш, гл. Натянуть полотно. Треба крила (у вітряку) напарусити. Канев. у.
Несміляк, -ка, м. Несмѣлый человѣкъ.
Посідати II, -да́ю, -єш, сов. в. посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. ІІІ. 612. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. Драг. 201. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. І. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54.
Потлумити, -млю, -миш, гл. 1) Заглушить, задавить. 2) Побить, поколотить. «Ходім, будем бити!» Витігли Петра від стіни, потлумили. Гн. І. 84. 3) Истребить, уничтожить.
Промазати, -мажу, -жеш, гл. Промазать извѣстное время.
Розмішувати I, -шую, -єш, сов. в. розмісити, -шу, -виш, гл. Размѣшивать, размѣсить. Кров з піском розмісили. Чуб. І. 163.
Нас спонсорують: