Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рухомий
рухомість
руця
руч
ручай
ручайка
ручатися
ручений
рученька
рученя
ручий
ручина
ручити
ручитися
ручиця
ручка
ручковий
ручний
ручник
ручниця
ручно
ручухна
рушання
рушати
рушатися
рушення
рушити
рушлята
рушний
рушник
рушниця
рушничок
рушно
руштунок
рьоб
рюм
рюма
рюмати
рюмок
рюмса
рюмсання
рюмсати
ряб
рябець
рябий
рябина
рябити
рябісінький
рябісінько
рябіти
рябітися
рябканистий
рябко
рябо
рябок
рябокрилий
рябомизий
ряботиння
рябуха
рябчик
ряд
ряделце
ряденце
рядити
рядитися
рядло
рядна
рядний
ряднина
рядно 1
рядно 2
рядняний
рядовий
рядовик
рядовина
рядок
рядувати
рядюга
ряжа
ряжанка
ряжечка
ряжка
ряма
рямено
рями
рямити
рямка
рямпати
рямтя
рямця
рямя
рянда
ряндавий
ряндка
ряндя
ряндярь
ряпуха
ряса
рясити
рясиця
ряска
рясний
ряснистий
рясниця
рясніти
рясно
ряснота
рясота
ряст
рятування
рятувати
рятуватися
рятуйточки
рятун
рятунка
рятунок
ряхатися
ряхта
ряхтіти
ряхтяний
Відмалюватися, -лююся, -єшся, гл. 1) Быть нарисованнымъ, изображеннымъ. 2) Отразиться. Все твориво в душі одмалювалось. К. МБ. 14.
В'язій, -зія, м. = в'язільник.
Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. ІІ. 148. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. ІІ. 81.
М'ясоже́рний, -а, -е. Плотоядный. Желех.
Неладен, неладний, -а, -е. Безпорядочный; нехорошій, некрасивый. У кого дочок сім, то й доля всім, а в мене одна, та й та неладна. Ном. № 1739. Будь він тричі неладен! (брань). Ном. № 5136.
Посвітач, -ча, м. Подсвѣчникъ, приборъ для освѣщенія лучиной. Н. Вол. у.
Поярмачити, -чу, -чиш, гл. = поярмаркувати. Вх. Уг. 262.
Правопись, -си, ж. = правопис. Друкуємо сей лист, не одміняючи в йому правописи. О. 1861. X. 136.
Пропіяка, -ки, м. Пропойца.
Учений, -а, -е. Ученый. Вченому світ, а невченому тьма. Ном. № 6015.
Нас спонсорують: