Ґалаґа́н, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. 2) Большой мѣдный горшокъ. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ.
Кривов'язий, -а, -е. Кривошеій.
Мину́та, -ти, ж. Минута. А хто любить та покине, — не діжде минути.
Покоростявіти, -вію, -єш, гл.
1) Заболѣть чесоткой.
2) Покорявѣть, сдѣлаться шероховатымъ, пятнистымъ (о кожѣ человѣка или растенія). Кавуни покоростявіли. Чогось картопля наша покоростявіла.
Слупик, -ка, м. Переплетъ для стекла (въ окнѣ).
Сухота, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити — сухота моя, за козаченьком — красота моя. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. Cм. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Ум. сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, — ми на вашу сухотоньку та й поберемося.
Халастра, -ри, ж. Сбродъ (о людяхъ).
Цюкати, -каю, -єш, гл. Слегка рубить топоромъ. Сидить собі чоловік та й цюкає щось сокирою.
Швайка, -ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. 2) Ковырялка для курительной трубки. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. 4) Родъ дѣтской игры. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Ум. шваєчка.
Шельмованець, -нця, м.
1) Клейменый черезъ палача (обрѣзываніе ушей).
2) Клейменый каторжникъ.
