Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудобривий
рудомизий
рудуватий
рудь
рудько
рудявий
рудявина
рудяк
рудяний
ружа
ружан
ружина
ружний
руїна
руїнний
руїнник
руйновище
руйнування
руйнувати
руйнуватися
руйнувина
рука
рукав
рукавиця
рукавичний
рукавичник
рукавочок
рукавча
рукатися
руків'я
руковини
рукодавник
рукодаїни
рукодайний
рукодійник
рукодійниця
рукодійня
рукодільник
рукодільниця
рукодільство
рукодія
рукодіяння
рукомесло
рукомесний
рукомесник
рукомесниця
рукомество
рукомия
рукопаш
рукопашний
рукопис
рукописний
рулка
руля
рум 1
рум 2
румак
румандє
руманець
румати
румегати
румовий
румса
румсати
рум'ян
рум'янець
рум'яний
рум'янитися
рум'яність
рум'яніти
рум'янка
рум'янок
руна
рунати
рундук
рундуковий
рундучний
рундучок
руненце
рунистий
рунитися
рунка
руно
рунтати
рунтатися
рунтувати
рунце
рупа
рупати
русавка
русак
русали
русалка
русалкувати
русальний
русальчин
русаля
русий
русин
русинка
руснак
русокосий
русь
руський
русявий
русявіти
рута
рутвяний
рутити
рутка
рутній
рутонька
рутяний
рух
рухавка
рухати
рухатися
рухливий
рухлий
рухнути
Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Відступ, -пу, м. Отступленіе. Котл. Ен. VI. 62.
Глибокість, -кости, ж. Глубина, глубь. К. Бай. 106. Розступися, синє море, в своїй широкості, нехай же я життя скончу в твоїй глибокості. Чуб. 378.
Дереви́ще, -ща, с. = Дубовина. Вх. Зн. 14.
Завга́рити, -рю, -риш, гл.кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.
Золитися, -лю́ся, -лишся, гл. Бучиться, щелочиться. «Золись-золись! на більш не надійсь! (як золять плаття). Ном. № 13384.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Погрібняк, -ка, м. = погребник ? Канев. у.
Торбочка, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Ціркати, -каю, -єш, гл. = цірчати. Вх. Уг. 274.
Нас спонсорують: