Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудобривий
рудомизий
рудуватий
рудь
рудько
рудявий
рудявина
рудяк
рудяний
ружа
ружан
ружина
ружний
руїна
руїнний
руїнник
руйновище
руйнування
руйнувати
руйнуватися
руйнувина
рука
рукав
рукавиця
рукавичний
рукавичник
рукавочок
рукавча
рукатися
руків'я
руковини
рукодавник
рукодаїни
рукодайний
рукодійник
рукодійниця
рукодійня
рукодільник
рукодільниця
рукодільство
рукодія
рукодіяння
рукомесло
рукомесний
рукомесник
рукомесниця
рукомество
рукомия
рукопаш
рукопашний
рукопис
рукописний
рулка
руля
рум 1
рум 2
румак
румандє
руманець
румати
румегати
румовий
румса
румсати
рум'ян
рум'янець
рум'яний
рум'янитися
рум'яність
рум'яніти
рум'янка
рум'янок
руна
рунати
рундук
рундуковий
рундучний
рундучок
руненце
рунистий
рунитися
рунка
руно
рунтати
рунтатися
рунтувати
рунце
рупа
рупати
русавка
русак
русали
русалка
русалкувати
русальний
русальчин
русаля
русий
русин
русинка
руснак
русокосий
русь
руський
русявий
русявіти
рута
рутвяний
рутити
рутка
рутній
рутонька
рутяний
рух
рухавка
рухати
рухатися
рухливий
рухлий
рухнути
А́зия, -зиї и А́зія, -зії, ж. Азія. В татарських піснях середньої Азиї... Левиц. Правда, 1867, стр. 532.
Гнітуха, -хи, ж. = гнітючка. ХС. ІІІ. 53.
Дужчати, -чаю, -єш, гл. 1) Дѣлаться сильнѣе. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Залима́нити, -ню, -ниш, гл. Выманить, занять. Два карбованці залиманив та й не дає.
Затверді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Затвердѣть.
Квітчання, -ня, с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.
Нікчемник, -ка, м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ. Мир. ХРВ. 87.
Плещук, -ка, м. Родъ игры на свѣтлый праздникъ. Вх. Зн. 50.
Подоживати, -ваємо, -єте, гл. Дожить (о многихъ).
Нас спонсорують: