Барашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Болтать, растабаривать.
Блевузнити, -ню, -ниш, гл. = блягузкати. Що на рот налізе блевузнить.
Вишкіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вишкірити, -рю, -риш, гл. — зуби. Оскаливать, оскалить зубы.
Запа́лий, -а, -е. Впалый, ввалившійся. Запалі щоки. Запалий рот з сухими тоненькими губами.
Катир, -ра, м. Селезень. Ой ходила дівчина по полю да гонила катира додому. Cм. качур.
Позаброджувати, -джую, -єш, гл. = позабовтувати.
Сворінь, -ня, м. 1) Шворень. 2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. 3) Часть самотоки. 1) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. Cм. керма. 2) Часть пїл. Cм. пїла.
Сміти, -смію, -єш, гл. Смѣть, осмѣливаться. Козак дівку вірно любить, ганяти не сміє.
Сповідниця, -ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе.
Стовпований, -а, -е. . — невід Неводъ, въ которомъ составныя его части (плахти) прикрѣплены къ канату по своей длинѣ.
