Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ретор
реторва
реторика
ретяз
реус
рецетовка
рецок
реч
реченець
речи
речінь
речник
речнистий
речницький
решетилка
решетина
решетити
решетище
решетник
решето
решетувати
решітка
решітник
решіточка
решітце
решт
решта
рештак
рештант
рєзка
ржа
ржавець
ржавий
ржавіти
ржанець
ржання
ржати
ржій
риба
рибак
рибалити
рибалки
рибалчик
рибалчин
рибалчити
рибальня
рибальство
рибальський
рибарити
рибарство
рибарчик
рибарь
рибас
рибаска
рибаха
рибацтво
рибаченько
рибачити
рибачиха
рибець
рибин
рибина
рибка
рибний 1
рибний 2
рибник
рибно
рибоїд
риболов
риболовець
риболович
риболовка
риболовний
риболовник
рибонька
рибчина
риб'я
риб'яний
риб'ятко
риб'ячий
ригати
ригачка
риги
ригнути
риговина
ригувати
риґівниця
риґувати
ридання
ридати
ридван
ридванний
риж
риженький
рижиїще
рижий
рижієвий
рижій
рижіти
рижок
рижуха
риза
риззя
ризи
ризінка
ризка
ризник
ризниця
рийка
рик
рикало
рикання
рикати
рикнути
рикуля
рику-рику!
рило
рильний
риля
риляч
Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Нази́мий, -а, -е. = назімий.
Обпалити Cм. обпалювати.
Осітняг, -гу и осітня́к, -ку, м. Растенія: а) Ситникъ, Juncus. Сим. 146. Вх. Пч. І. 10. б) Butomus umbellatus. L. ЗЮЗО. І. 115.
Правосуддя, -дя, с. Правосудіе.
Разок, -зка, м. 1) Ум. отъ раз. А вжо ж мені, моя мати, не перший разок, через плечі дротяненький батіжок. Чуб. 2) Нитка мониста. На шиях намиста у кожної разків по десять. Кв. 1. 20. 3) Борозда, слѣдъ, черта. Пускаючи з себе довгими разками краплі прозорої води. Левиц. І. 95. Ум. разо́чок. Нема в мене намистечка, тільки один разочок. Мил. 70.
Роспачливо нар. Отчаянно, съ отчаяніемъ.
Скапцаніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть (о евреяхъ). Тепер він, бач, трохи скапцанів. Левиц. І. 103.
Стая, стаї, ж. 1) Жилище гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах. Шух. І. 185 — 187. Там в стаї ватаг на флояру грає. Федьк. І. 17. 2) Рядъ. Стая кіп. 3) = ліса 2. Браун. 16.
Чулий, -а, -е. Чувствительный, нѣжный. Вх. Лем. 483. Г. Барв. 372. З такою чулою, як у нього душою. К. ХП. 20. Дізналася своїм серцем чулим. Мир. Пов. II. 87. Так мовив чулий Евріал. Котл. Ен. V. 46.
Нас спонсорують: