Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розмаїто
розмай
розмайоритися
розмайрин
розмальовувати
розмандруватися
розманіжитися
розмантачити
розмарин
розмаринний
розмарія
розмах
розмахати
розмахнути
розмахнутися
розмахувати
розмахуватися
розмацатися
розмаювати
розмаяний
розмаяти
розмежовувати
розмежування
розмежувати
розмекекатися
розмекетатися
розмелкуватий
розмерзатися
розметати
розметикувати
розм'єскати
розмивати
розмикати
розмикатися
розминати
розминатися
розмир
розмиритися
розмисл
розмислити
розмити
розмитий
розмишляти
розмишлятися
розмівка
розмізчити
розмін
розмінити
розміняти
розмінятися
розмір
розмірач
розмірити
розмірковувати
розміряти
розмірятися
розмісити
розмітати
розмішати
розмішувати I
розмішувати II
розмножити
розмножувати
розмножуватися
розмова
розмовини
розмовитися
розмовляти
розмовний
розмовонька
розмокати
розмолодіти
розмолоти
розмолотити
розморгатися
розмордувати
розмордуватися
розморозити
розморщити
розморщувати
розмотати
розмотувати
розмотуватися
розмотузувати
розмочити
розмочувати
розмружити
розмугикатися
розмуркотатися
розмуровувати
розм'якнути
розм'якти
розм'якушити
розм'якчити
рознедужатися
рознемогтися
рознемсатися
рознести
рознизати
розний
рознімати
рознімити
розноперий
розносити
розносити 2
розноситися 1
розноситися 2
розношати
розношувати
рознюхати
рознюхувати
розняти
розо..
розогніти
розодітися
розонаджити
розоначити
розонька
розор I
розор II
Брандушки, -шок ж., мн., Раст. а) = брандуші. ЗЮЗО. І. 120. б) — білі. Ornitogalum umbellatum L. ЗЮЗО. І. 130.
Замі́ть, ме́ті, ж. = заме́т 2. Заміть до́бра у магазині. Н. Вол. у. Хата у заміть зроблена. Н. Вол. у.
Матінкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Часто говорить: ох, матінко! Ох, матінко! — тут шепче, оха матінкує (баба-шептуха), а там на здобич погляда. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Поприварювати, -рюю, -єш, гл. То-же, что и приварити, но во множествѣ.
Почесний, почестний, -а, -е. 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. Г. Барв. 457. почесна (чарка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Грин. III. 513. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали. Мкр. Н. Зо.
Свахатися, -хаюся, -єшся, гл. О матеряхъ жениха и невѣсты: вступать въ родство.
Статура, -ри, ж. 1) Фигура, складъ тѣла. Статура йому ведмежа, овсі на чоловіка не похоже. Полт. г. 2) Портретъ. Черномор.
Терен 1, -рну, м. Раст. Prunus spinosa L. тернъ, терновникъ. Плаче козак: шляхи биті заросли тернами. Шевч. Блищали чорні як терен очі. Левиц. І. 133. Ум. теренець, терено́к, тернок, терночок.
Утелющити, ся. см.утелющувати, -ся
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50. 2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.
Нас спонсорують: