Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розмаїто
розмай
розмайоритися
розмайрин
розмальовувати
розмандруватися
розманіжитися
розмантачити
розмарин
розмаринний
розмарія
розмах
розмахати
розмахнути
розмахнутися
розмахувати
розмахуватися
розмацатися
розмаювати
розмаяний
розмаяти
розмежовувати
розмежування
розмежувати
розмекекатися
розмекетатися
розмелкуватий
розмерзатися
розметати
розметикувати
розм'єскати
розмивати
розмикати
розмикатися
розминати
розминатися
розмир
розмиритися
розмисл
розмислити
розмити
розмитий
розмишляти
розмишлятися
розмівка
розмізчити
розмін
розмінити
розміняти
розмінятися
розмір
розмірач
розмірити
розмірковувати
розміряти
розмірятися
розмісити
розмітати
розмішати
розмішувати I
розмішувати II
розмножити
розмножувати
розмножуватися
розмова
розмовини
розмовитися
розмовляти
розмовний
розмовонька
розмокати
розмолодіти
розмолоти
розмолотити
розморгатися
розмордувати
розмордуватися
розморозити
розморщити
розморщувати
розмотати
розмотувати
розмотуватися
розмотузувати
розмочити
розмочувати
розмружити
розмугикатися
розмуркотатися
розмуровувати
розм'якнути
розм'якти
розм'якушити
розм'якчити
рознедужатися
рознемогтися
рознемсатися
рознести
рознизати
розний
рознімати
рознімити
розноперий
розносити
розносити 2
розноситися 1
розноситися 2
розношати
розношувати
рознюхати
рознюхувати
розняти
розо..
розогніти
розодітися
розонаджити
розоначити
розонька
розор I
розор II
Байдужно нар. Равнодушно, безразлично, индифферентно. Дивиться байдужно з високости. К. ЦН. 291. Роспитувала я селян про неї, але мені одказувано байдужно, мов про аби що. Г. Барв. 373.
Дєди́на, -ни, ж. Село. Ніде Марта, піде на другу дедину. Гол. IV.
Доспіва́ти I Cм. доспівувати.
Залі́плюватися, -лююся, -єшся, сов. в. заліпи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Залѣпливаться, залѣпиться. 2) Слѣпливаться, слѣпиться. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Похвортунити, -нить, гл. безл. Повезти (кому), удаться.
Протрясти, -су, -сеш, гл. 1) = протрусити. 2) Издержать. На цей позов він багато грошей протряс. В Чернігові аж п'ять кіп протряс. Кв.
Служниця, -ці, ж. = служебка. Ум. служни́ченька. Виводить він служниченьку, найвірнішу ключниченьку. Н. п. Сварилися дві дівки, служниці на попівстві. МУЕ. III. 50.
Упослід нар. 1) Послѣ. Вх. Зн. 73. 2) Наконецъ, въ заключеніе.
Черкнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ черкатися. Чарка так і задзвеніла, як черкнулась об його зуби. Левиц. ПЙО. І. 372. Нехай йому так легенько икнеться, як павине пір'я об воду черкнеться. Ном. № 11612.
Нас спонсорують: