Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Защіпну́ти Cм. защіпати.
Карасір, -ру, м. Керосинъ.
Кванька, -ки, ж. Родъ жидкаго кушанья. Добра кванька, та нема лоньки, — хіба буду пальком. Употребляется только въ поговоркѣ?
Мали́на, -ни, ж. 1) Малина, Rubus idaeus. Під горою малина. Личко як малина. 2) Красный флагъ на воротахъ свадебнаго двора, выставляемый въ , какъ удостовѣреніе цѣломудрія новобрачной. То-же, что и корогва въ свадебномъ обрядѣ. Ум. малинка, мали́нонька, малиночка.
Моска́ти, -ка́ю, -єш, гл. Бить; стучать. Коваль москає молотком.
Підніжка, -ки, ж.
1) Подножка, педаль въ ткацкомъ станкѣ.
2) мн. Въ огорожѣ: камни, подложенные подъ нижнее бревно, чтобы оно не гнило, лежа на землѣ.
Плехатися, -хаюся, -єшся, гл. Тащиться, идти съ трудомъ.
Поневірнити, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Частокіл, -ко́лу, м. Частоколъ. Біжи, коню, під новий двір, ой удар копитом об частокіл. Ум. частокі́льчик.
