Вічовий, -а, -е. Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд.
Во пред. = в. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину.
Деклямува́ння, -ня, с. Декламированіе.
Дзе́рно, -на, с. и пр. Cм. Зерно и пр.
Мов нар. Точно, будто. Сніг мов з рукава. Чи чуєш? щось плаче за ворітьми... мов дитина. Мов гетьманського роду.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. Могоричив, могоричив, поки сказав.
Немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. Думки... підрізують немощну силу. І немощну мою душу за світ посилаю. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись.
Проглянутися, -нуся, -нешся, гл. = проглянути 1. Заїхав у ліс, та такий густий, що й не проглянешся.
Рудий, -а, -е. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Рудий, як собака. Голий, як руда миш. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Руда глина. Ум. руденький, руде́сенький.
Ущерть нар. Въ уровень, съ краями.
