Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гулящий

Гуля́щий, -а, -е. 1) Праздный, свободный, нерабочій, гулевой, незанятый. Гуляща скотина. Чоловік гулящий. Чуб. V. 672. Прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід. Драг. 172. Все теє гуляще, дак таке випещене. (О. 1862. ІІІ. 40). Гуля́щий час. Свободное время. Приходь до мене гулящого часу. Левч. 35. А я осе гулящим часом до вас. Левиц. І. 324. 2) Лишній, ненужный, свободный. Оце сокира гуляща — візьми її. Гулящий кінець мотузка, т. е. ни къ чему не привязанный. Чуб. ІІІ. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 339.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЯЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЯЩИЙ"
Бецманка, -ки, ж. р. отъ бецман.
Бражечка, бражка, -ки, ж. Ум. отъ брага.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Макс. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Лавр. 156. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. Рудч. Ск. І. 202. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день. Шух. І. 41.
Ля́гмо, -ма, с. = лягови. От як у добре лягмо і приліта змій. Мнж. 9. Іде селом — а ні телень, хоч би тобі собака гавкнув, а воно були пізні лягма. Лебед. у.
Ночувальник, -ка, м. Ночлежникъ, ночевальщикъ. Конст. у.
Освічати, -ча́ю, -єш, гл. = освічувати. Не буду, Божейку, людей освічати. МУЕ. ІІІ. 34. Сонечко ясне, красне, освічаєш гори, долини, освіти мов личко, щоби моє личко було ясне — красне, як сонечко. Чуб. І. 93.
Пащикуватий, -а, -е. Неумѣренно разглагольствующій; дерзко разглагольствующій. Згадала Зосю, горду, пащикувату, хитру. Левиц. І. 515.
Погутькало, -ла, с. = пугач. А ворони — старі жони пішли танцювати, а крючище взяв дручище пішов підганяти, а сич на порозі став на сторожі; погутькало упеклося (упилося!), лягло на дорозі. Чуб. V. 1124.
Свободний, -а, -е. = свобідний. А люде дякують за те, що вона стала свободна. Рудч. Ск. І. 127.
Уперечка, -ки, ж. Названіе сорта плахты. Черн. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЛЯЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.