Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурака

Гурака́, нар. Поднявъ руки вверхъ (ловить, напр. мячъ, брошенный вертикально вверхъ). Гурака хватав гилку. Радом. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРАКА"
Боклаг, -га, м. боклага, -ги, ж. Плоскій боченокъ. Ном. № 3004. Шух. І. 251. Потяг Охрім з двома боклагами до криниці. Кв. Ум. боклажок.
Вивести, -ся. Cм. виводити, -ся.
Заґа́витися, -влюся, -вишся, гл. Зазѣваться, засмотрѣться. Мнж. 29.
Мірошникі́вна, -ни, ж. Дочь мельника.
Оставлюк, -ка Родъ карточной игры. Волч. у.
Підпалкувати, -ку́ю, -єш, гл. = підпалакати. Вх. Лем. 449.
Пластовень, -вня́, м. Хлопья снѣгу. Сніг іде пластівнями.
Ступиця, -ці, ж. Деревянная ловушка для звѣрей. О. 1862. II. 62.
Умисне нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101.
Шваґер, -ґра, м. = швагер. Пора шваґра поховати. Чуб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.