Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукання

Гука́ння, -ня, с. Крикъ, окликаніе, зовъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАННЯ"
Вислуженька, -ки, ж. Ум. отъ вислуга.
Віва́т = Вива́т.
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько. Мет. 225.
Їдення, -ня, с. Ѣда, кушанье. Послав йому усякого питення, їдення і горілок усяких. Ном. № 14007.
Охмелятися, -ля́юся, -єшся, гл. Вытрезвляться. Ну к чорту! Швидче охмеляйся. Котл. Ен. V. 29.
Підзор, -ру, м. Подозрѣніе. Закр.
Попоїсти, -ї́м, -їси, гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться. Котл. МЧ. 446.
Рудь, -дя, м. = рудько. А ти, котку-рудю, та вимети грубу. Мил. 43.
Скло, -ла, с. Стекло.
Укметити, -чу, -тиш, гл. = укмитити. Я й не вкметив, як він увійшов. Ольгоп. у.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.