Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукання

Гука́ння, -ня, с. Крикъ, окликаніе, зовъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАННЯ"
Бор, -ру, м. Раст. a) Setaria viridis Beauv. ЗЮЗО. І. 136. б) — зілля. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.
Відпрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. відпроситися, -шуся, -сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.
Гуртопра́в, -ва, м. Гуртовщикъ, пастухъ, гонящій гурт.
Кусючий, -а, -е. = кусливий. Кусючі мухи. Чигир. у.
Нагної́ти, -ною́, -ї́ш, гл. Унавозить.
Невільницький, -а, -е. Невольническій, рабскій.
Поодр.. Cм. повідр..
Супісок, -ску, м. Супесокъ. Зміев. у. Гол. Од. 43.
Терпибіда, -ди, ж. Раст. Ranunculus acris. Вх. Пч. I. 12.
Фертиґати, -ґаю, -єш, гл. Играть на свирѣли. Kolb. І. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.