Достача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доста́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! 2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.
Дя́динин, -на, -не. Принадлежащій дя́дині.
Єги́петник, -ка, м. Египтянинъ. Переносно: притѣснитель, подобный египетскимъ притѣснителямъ евреемъ. Панич.... об'явив, що як козачка за його крестянина пійде, то на панщину не ходитиме; так і то не йдуть. Думка така: поки ти жив, так добре, а як часом помреш, да якому небудь єгипетнику достанемось, тогді — що?
Жа́лосний, жалосно = жалісний, жалісно.
Му́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. 2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить.
Повикореняти, -ня́ю, -єш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявся дерезу з города повикореняти.
Проколупати, -па́ю, -єш, гл. Проковырять.
Скринник, -ка, м. Сундучникъ, дѣлающій сундуки.
Спрожиток, -тку, м. Житье, возможность прожить. Зросту, слави, пам'яти, спрожитку сподівались.
Цюлувати, -лую, -єш, гл. = цілувати. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця.
