Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукати

Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Басування, -ня, с. Дѣйствіе того, кто басує.
Дої́жний, -а, -е. Сытный.
Навче́ння, -ня, с. Ученіе. Навчення св. церкви. Левиц. І.
Намену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Намекнуть, напомнить; вспомнить. Далі вже й наменути на сю річ боявся, — мов не бачить нічого, не чує. МВ. (О. 1862. III. 60). Намене на те, що не йди за його, — унучечка у гнів та у плач. МВ. (О. 1862. III. 47).
Опухнути. Cм. опухати.
Панянство, -ва, с. Дѣвство, дѣвственность. Ой вже мов панянство загине. О. 1862. IV. 4. (Маруся) вже з панянства вистав, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25.
Погребник, -ка, м. = пригребиця 1. Увіходить сонце, скинуло свої ризи і повісило на погребнику і приходить у хату. Чуб. І. 5.
Подзюрити, -рю́, -ри́ш, гл. Полить струей. Он знов крізь стелю подзюрило. О сильномъ дождѣ: полить. А тут. знов подзюрив дорщ. О. 1862. І. 59.
Поззувати, -ва́ю, -єш, гл. Снять обувь (во множествѣ).
Сточити Cм. сточувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.