Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукати

Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Вибандилити, -лю, -лиш, гл. — кишки. Выпотрошить, вынуть кишки.
Виділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. виділити, -лю, -лиш, гл. Выдѣлять, отдѣлять, отдѣлить.
Виріб, -робу, м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава. Мнж. 181.
Замурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать.
Мерли́ця, -ці, ж. Шкура дохлой овцы.
Нада́ча, -чи, ж. Прирѣзка, земли къ уже имѣющемуся надѣлу. Н. Вол. у.
Скореняти, -няю, -єш, сов. в. скорени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Искоренять, искоренить. Нашого насіння ніхто не скоренить. КС. 1883. IV. 773.
Сміховинний, -а, -е. Смѣшной, юмористическій. По стінах ... малюнки божественні, чи сміховинні. Г. Барв. 122.
Форналь, -ля, м. Конюхь. Kolb. І. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.