Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гукати

Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 337.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУКАТИ"
Бульбиця, -ці, ж. = картопля. Фр. Пр. 129.
Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.
Запо́ратися, -раюся, -єшся, гл. Засуетиться, захлопотаться. Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м'ясо вхопила.
Калап, -па, м. Черная шляпа съ низкимъ круглымъ верхомъ и широкими полями, загнутыми внизъ. Угор. Гол. Од. 79. Лем мене спізнала моя фраєрочка, що мі закладам за калап пірочка. Гол.
Копальник, -ка, м. Землекопъ. Лебед. у. и Желех.
Носільник, -ка, м. = носій. А носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде. Гол. II. 13. Ум. носільничок.
Понапорошувати, -шую, -єш, гл. Напылить, насыпать (во многихъ мѣстахъ). Чого це в нас скрізь борошном понапорошувано? Пирятин. у.
Попартолити, -лю, -лиш, гл. = попартачити.
Провулок, -лка и -лку, м. Проулокъ.
Суховила, -вил, мн. Вилы трезубцемъ съ поперечной перекладиной, — для накладыванія навоза. НВолын.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.