Березовий, -а, -е. 1) Березовый. На тобі листя березовеє. Чуб. V. 589. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. Левиц. І. 98. 2) Какъ эпитетъ при нѣкоторыхъ сущ. означаетъ: розги. Хведько не вчивсь і скуштував березової кашки. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 109). Дати березової каші. Фр. Пр. 26. Березовим пером виписувати. Березової дам припарки. Котл. Ен. уже не їсть березової каші. Уже вышелъ изъ школьныхъ лѣтъ. Фр. Пp. 26.

Відвертання, -ня, с. 1) Отворачиваніе 2) Отвертываніе, откручиваніе. 3) Вычитаніе.

Жабини, -бин, ж. мн. = жаберина. Вх. Лем. 413.

Жу́ра 1, -ри, м. = джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.

Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.

Зача́лити, -лю, -лиш, гл. Затянуть, завязать, связать веревку, сплетя ея концы. Оце ж та петля, — я сам її зачалив. Новомоск. у. ( Залюбовск.).

Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив. Г. Барв. 310.

Кужілка, -ки, ж. 1) = кужівка. Части кужілки: шестикъ — стебло, вставляется въ кружок или хрест (накрестъ сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла называется шпеньок; она болѣе тонкая и кужіль сперва навертывается на трубочку, а затѣмъ эта трубочка надѣвается на шпеньок. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753. 2) Пѣсня при пряденіи? Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. І. 8. Ум. кужілочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в'є. Чуб. V. 800.

Позаплямлювати, -люю, -єш, гл. Запятнать (во множествѣ).

Ставати, стаю́, -єш, сов. в. стати, стану, -неш, гл. 1) Становиться, стать. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. І. 6. Рече до сухорукого чоловіка: стань посередині. Єв. Мр. III. 3. стати на рушнику. Обвѣнчаться. З Марусею на рушнику стану. Мет. 104. 2) — до чого. Браться, взяться, приняться за что. Сей же як до чого став...., — уся душа його в роботі. МВ. ІI. 11. До бою, побою стати. Выйти на бой, вступить въ битву. Дали коня, дали зброю: ставай, синку, до побою. Pauli. стати до розмови. Заговаривать, заговорить. Тоді вже не станете зо мною до розмови, як тепер. Св. Л. 61. 3) Безл. Становиться, стать; получиться. Скілько кіп у вас жита стане на десятині? О. 1862. ІV. 106. 4) — за кого, за що. а) Замѣнять, замѣнить кого, что. Мет. 241. Він мені за дитину рідну став. МВ. ІІ. 22. Став він мені за батька. Не стане кишка за начинку. Чуб. І. 256. б) Становиться, стать въ защиту кого, чего, заступиться. Хто за правду стане? 5) — на кого. Подниматься, подняться, возстать. Чи там раду радять, як на Турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 6) Останавливаться, остановиться. А в другий раз приходив ватажко Вовчок, та й став коло Константинова. ЗОЮР. І. 132. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40. 7) Наниматься, наняться. Я до його стала на рік. Став у царя до свинаря за підпасича. Мнж. 13. Стати під хуру. КС. 1882. X. 186. 8) Прибывать, прибыть на мѣсто. Сим конем скоро у Харькові станеш. Зміев. у. Ухватило його за серденько, став у Марусі на дворі живенько. Грин. III. 235. 9) Начинать, начать, стать. Стань його вчить, то воно й слухать не хоче. ЗОЮР. І. 13. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Став божий світ світати, стали вони на коні сідати. ЗОЮР. І. 41. Съ отриц. не. Переставать, перестать. Поки ми матір свою поважали, поти нам Бог годив: а не стали ми матки старенької знати.... не стали нас люде знати.... не стали ми в домівці на промешканні з молодими женами щастя й долі собі мати. ЗОЮР. І. 23. Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати. АД. І. 108. 10) Наставать, настать, наступать, наступить. Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала. ЗОЮР. І. 135. 11) Хватать, хватить, стать. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Пом. № 134. 12) Происходить, произойти, случаться, случиться, явиться, оказаться. А даси те, що в тебе дома без тебе стало? Рудч. Ск. I. 101. 13) Получать, получить начало, начинаться, начаться. Не від нас ж стало, не нами й кінчиться. Посл. Стала слава, стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. Вже стає на дворі світ. Котл. Ен. II. 38. 14) Дѣлаться, сдѣлаться, стать. Пень горів, а він руки грів, та й став йому дядько. Посл. Як народивсь Христос, то которі.... хрестились, так святими стали; котрі ж плювали, то камінем стали. ЗОЮР. І. 12. Чого смутна стала, мила? Мет. 74. Як гляну на дітей, то страшно стане. МВ. ІІ. 13. 15) Доставаться, достаться. Смійся, вражий сину, за сміх тобі стане. Чуб. 16) Обходиться, обойтись, стоить. Сімдесят карбованців весілля стало. Г. Барв. 321. Труда великого се діло стало. Полт. г. 17) — в приго́ді. Пригодиться. Cм. еще пригода. 18) стати на слові. Сдержать слово. Супрун не став на слові. Н. Вол. у. 19) — на стану, станочку. Cм. стан. Ой тепер я доросла, на станочку стала. Гол. III. 291.