Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). . Ум. валничка.
Віск, воску, м. Воскъ. Зсукали свічку з ярого воску. Ум. вощок, вощечок.
Жбу́рити, -рю, -риш и жбурля́ти, -ля́ю, -єш, одн. в. жбурну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. Як жбурне книжкою під поріг.
Задовжи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. = задовжатися. Да ми уже всім задовжилися! Ні в кого вже й позичати.
Обхистити, -щу́, -сти́ш, гл. Огородить. У мене двір нічим не обхищений.
Поближче нар. Ближе. От тоді ж то він поближче їх сідав.
Рад, -да, -де = радий. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Розцокотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = розсокотатися.
Ху! меж.
1) Выражаетъ дуновеніе ртомъ. Він духнув, — не встає; він удруге: ху! — не встає.
2) Фу! Ху на його зовсім!
Цурупалок, -лка, м. Отрубокъ, отломокъ палки, толстыхъ сухихъ стеблей, хворосту и т. п. Кидає під ноги цурупалок, переїжджа його і потім, розламавши, шпурляють назад. Ум. цурпалочок.
