Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Зати́шни́й, -а́, -е́ Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду.
Ирха, -хи, ж.
1) Выдѣланная овечья или козья шкура.
2) Кантъ въ сапогахъ, гдѣ сшиваются половинки голенища.
3) нам'я́ти ирху. Надрать хохолъ.
Наку́чити, -чу, -чиш, гл. Наскучить, надоѣсть.
Понасуплюватися, -плюємося, -єтеся ч. Нахмуриться (о многихъ).
Пообкручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обкрутити, но во множествѣ.
Приповіданка, -ки, ж. = приповідка.
Причетен, -тна, -не, причетний, -а, -е. Причастенъ, причастный. Як би я до того причетен, ну так. не причетна я зовсім до неї. Я совсѣмъ не имѣю съ ней дѣла.
Сіяч, -ча, м. Сѣятель. Ось вийшов сіяч сіяти.
Сороматися, -маюся, -єшся, гл. = соромитися. Той бідний батько голодний, а попросити соромається.
