Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доводитися

Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Ном. № 9893. Не довелось свині на небо дивиться. Ном. № 5329. Так нам довелося. Н. Вол. у. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. К. Досв. 121. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Мет. 12. Доведеться ледачому всю правду сказати. Чуб. V. 28. 2) Слѣдовать (къ полученію). Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість. 3) Доставаться, достаться. А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. Грин. ІІІ. 212. Чуб. I. 246. 4) Приходиться, придтися, стоить. Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. К. ЧР. 312. 5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ). А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком. К. ЧР. 28.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВОДИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВОДИТИСЯ"
Вунтувати, -ся, -тую, -ся, -єш, -ся, гл. = пручатися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує; ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. І. 227.
Містю́к, -ка, м. = містець. Мкр. Г. 16.
Обхлюпувати, -пую, -єш, сов. в. обхлюпати, -паю, -єш, одн. в. обхлюпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оплескивать, оплескать, оплеснуть, обдать водой, обрызгать.
Пизьмо, -ма, с. = пижмо. Вх. Пч. І. 13.
Подлятися, -для́юся, -єшся, гл. Промедлить извѣстное время.
Посвятити, -ся. Cм. посвячувати, -ся.
Родителька, -ки, ж. Родительница, мать. Не було родительки навчати. Лебед. у.
Устругати, -жу, -жиш, гл. Строгать, быть въ состояніи строгать. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Утирати, -раю, -єш, сов. в. утерти, утру, -реш, гл. 1) Утирать, утереть, обтереть (лицо и его части). Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру. Ном. № 2315. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються. Шевч. 6. утерти но́са. а) Вытереть носъ. б) Проучить, задать хорошенько, срѣзать. Ном. № 3486. Стор. МПр. 27. 2)пря́жу = відмащувати, відмастити. Угор. МУЕ. ІІІ. 24. 3) Только сов. в. Истолочь, смолоть извѣстное количество (сахару, соли, зеренъ). Втри сім'я. Чуб. утерти маку. Кромѣ прямого значенія: задавать, задать трепку. Тепер уже не втре мені, як вчора, маку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 4) Сбивать, сбить. І Риму гордого втирає рога. К. МБ. X. 14. 5) Только сов. в. Выпить. Не здужав голови звести, поки не випив півквартівки з імбером пінної горілки і кухля сирівцю не втер. Котл. Ен. II. 13.
Хопити, -плю, -пиш, гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Гн. II. 12. Ілаш хопив мене за руку. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОВОДИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.