Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

догін

Догін, -го́ну, м. Погоня. Що сили в їх стало, побігли в догін. Сніп. 161.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 406.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГІН"
Веретільник, -ка, м. 1) Змѣя мѣдяница, Anguis fragilis. Вх. Пч. I. 16. 2) Ящерица. Вх. Лем. 396.
Жовня́ний, -а, -е. Относящійся къ жовні.
Лойтра́к, -ка, м. Повозка, телѣга. К. МБ. X. 17.
Перекупня, -ні, ж. Перепродажа.
Позанедужувати, -жуємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ).
Помарнувати, -ну́ю, -єш, гл. Безъ толку, попусту растратить, истребить (во множествѣ).
Почубити, -блю, -биш, гл. Выдрать за волосы.
Сплечитися, -чуся, -чишся, гл. О лошади: вывихнуть плечо. А тутечки, мені на лихо, сплечився мій кінь. Стор. II. 11.
Таліянка, тальянка, -ки, ж. Итальянка.
Улогий, -а, -е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. уло́га гора. Гора съ некрутымъ подъемомъ. Вх. Зн. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОГІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.