Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доволяти

Доволя́ти, -ля́ю, -єш, гл. = Доволити.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВОЛЯТИ"
Викакатися, -каюся, -єшся, гл. дѣтск. Испражниться.
Голю́ра, -ри, ж. Въ сказкѣ цыганъ такъ называетъ инструментъ для бритья. Чи се голюра?... Підголи мене трохи. Рудч. Ск. II. 184.
Ди́мка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. Н. Вол. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Дригави́ця, -ці, ж. и пр. = дрігавиця и пр.
Менчир, -ра, м. Раст. Erica. Лв. 98.
Паратарь, -ря, м. Родъ продолговатаго ковра вѣшаемаго на стѣнѣ. Валт. у.
Повбовтуватися, -туємося, -єтеся, гл. Замочить одежду при ходьбѣ по грязи, по водѣ (о многихъ).
Понаповиювати, -нюю, -єш, гл. = понаповняти. Г. Барв. 424.
Поплисти, -пливу, -веш, гл. = попливти. Котл. Ен. II. 38.
Салєтра и салітра, -ри, ж. Селитра.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.