Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Маґне́с, -су, м. Магнить.
Обкілювати, -люю, -єш, гл. Задѣлать, забрать стѣну вертикально поставленными жердями, сдѣлать стѣну изъ такихъ жердей.
Остербати, -баю, -єш, гл. Окрѣпнуть (послѣ болѣзни), выздоровѣть. Хоч остербало, та плаче, як на річку гляне. Не журись, молодичко, воно (дитина) остербає, то й будуть люде.
Парило, -ла, с. раст. Agrimonia Eupatoria L.
Понасувати, -ва́ю, -єш, гл. Насунуть, надвинуть (во множествѣ). Понасували шапки аж на вуха.
Розо.. Cм. розі...
Ротяка, -ки, м. Ув. отъ рот.
Ситце, -ця, с. Ум. отъ сито.
Сябрувати, -брую, -єш, гл. Водить компанію.
