Векнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув.
Вередувати, -дую, -єш, гл.
1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку.
2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого.
Дозоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. дозолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотят, а в хаті косу золотят; на дворі домолочуют, а в хаті дозолочуют.
Заспа́ти Cм. засипати 2.
Невдержка, -ки, ж. Невозможность выдержать, удержаться. Вони давай на мене кричать; я бачу, що вже невдержка, та й давай тікать.
Обочини, -чин, ж. мн. Боковая часть дороги.
Палахкотіти, -чу́, -тиш, гл.
1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить.
2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. Най погляну на ті личка, що палахкотять.
Повиправдуватися, -дуємося, -єтеся, гл. Оправдаться (о многихъ).
Прорепетувати, -ту́ю, -єш, гл. Прокричать, проорать.
П'ятра, -тер, с. мн. = п'ятрини.
