Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дов'язувати

Дов'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. дов'язати, -жу, -жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВ'ЯЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВ'ЯЗУВАТИ"
Відомісінький, -а, -е. Совершенно, вполнѣ извѣстный. Там мені й стежечка знакомісінькі, хати усі відомісінькі. МВ. (О. 1862. І. 73).
Гуртопра́вця, -ці, м. = Гуртоправ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Зже́рти Cм. зжирати.
Мерцвя́к, -ка́, м. = мертв'я́к. Греб. 358.
Оцей, оця́, оце, мѣст. = отсе.
Псячий, -а, -е. = песький. З псячого хвоста сита не буде. Чуб. І. 279.
Тяпкарь, -ря, м. = кептар. Угор. Гол. Од. 82.
Хвастливо нар. Хвастливо.
Цьора, -ри, ж. Неопрятная и безнравственная женщина. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОВ'ЯЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.