Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Головатень, -тня, м.
1) Раст. Centaurea Cyanus.
2) Головатень. Раст. Echinops sphaerocephalus.
Жахли́во нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина.
Назарі́з нар. На убой.
Невстаха, -хи, ж. Раст. Thalictrum.
Не-Що нар. Не очень, не особенно, не такъ. Не-що довго. Не-що давно. Cм. що.
Полюбовник, -ка, м. Любовникъ. Кому, красо, достанешся? Чи сотнику, чи полковнику, чи прежньому полюбовнику. Ум. полюбо́вничок.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Проскочити Cм. проскакувати.
Сокрушина, -ни, ж. Раст. Крушина? Стань ти в чистім полі билиною, хорошою сокрушиною.
